Місто Хмельницький веде свій родовід від невеличкого поселення Плоскирів або Плоскирівці. Назва міста походить від назви річки Плоскої, в місці впадіння якої до Південного Бугу виникло стародавнє поселення.
Перша документальна згадка про Плоскирів відноситься до першої половини XV століття. Польський король Владислав ІІ Ягайло в 1431 році надає вірній шляхті привілеї на подільські володіння. Серед населених пунктів, що згадуються у документах королівської канцелярії від того року, знаходимо поселення сільського типу (villa) під назвою Ploskirоwcze (Плоскирівці) та відповідний до цього запис: 10 лютого 1431 р. у місті Сопоті король Владислав ІІ Ягайло записує Янові Чанстуловському 100 гривень на володіння ”селами Голисин та Плоскирівці на річці Бог у Летичівському повіті Подільської землі”. В роки королювання (1434-1444 рр.) Владислава ІІІ нова згадка – підтверджується право на володіння поселенням, яке вже названо як Ploskirоw – Плоскирів.
У 1578 році польський король Стефан Баторій надав Плоскирову статус містечка.
З 1665 року до кінця 18-го століття містечком володіла родина польських магнатів Замойських, родинний герб яких (три перехрещені стріли на гербовому щиті) став основою герба Проскурова та сучасного Хмельницького.
Після загарбання Поділля Російською імперією, 5 липня 1795 р. імператорським указом була утворена Подільська губернія. Один із повітів губернії став називатися Проскурівським, а його центром стає місто Проскурів. Саме в цьому імператорському указі вперше зустрічається назва “Проскурів”.
На початку ХІХ ст. у Проскурові проживало близько 2 тисяч чоловік.
У 1822 році місто винищила страшна пожежа. Новий план забудови Проскурова затвердив імператор Олександр І у 1824 році. У 1837 році на місці згорілої церкви виріс новий собор – Церква Різдва Богородиці. Нині це найстаріша будівля із тих, що збереглися у місті.
Прокладення у 1870 році залізничної колії через місто стало стимулом для бурхливого промислового розвитку Проскурова. У 1889 році побудовано тютюнову фабрику. У 1891 році став до ладу цукровий завод купця С. Маранця, у 1898 році – чавуноливарний завод Б. Ашкіназі, у 1899 році – цегельний завод Ш. Гальперіна, у 1901 році – пивоварний завод Л. Кляве.
У 1892 році у місті відкрито перший театр (нині – Міський будинок культури).
У 1904 році – відкрито Олексіївське реальне училище (нині – приміщення міської ради).
Станом на 1897 рік населення міста становило 22915 мешканців (із них православних – 29,8%, католиків – 30,1%, іудеїв – 39,5%).
З утворенням 22 вересня 1937 року Кам’янець-Подільської області Проскурів опинився у її географічному центрі. Це обумовило перенесення у березні 1941 року в Проскурів адміністративного центру області.
Під час Другої світової війни в окупованому Проскурові розгорнула боротьбу проти гітлерівських загарбників Проскурівська окружна підпільно-партизанська організація, члени якої зробили вагомий внесок у справу Перемоги.
25 березня 1944 року військами І Українського фронту в ході Проскурівсько-Чернівецької операції місто було визволене від фашистських загарбників.
У січні 1954 року Кам’янець-Подільська область була перейменована у Хмельницьку, а Проскурів – у місто Хмельницький, чим було вшановано пам’ять видатного державного та військового діяча України гетьмана Богдана Хмельницького.
У 1991 році хмельничани підтримали проголошення незалежної України. Хмельницький став на той час одним з найбільших у східній Європі торговельних центрів — нині тут діє цілий ринковий комплекс, який займає площу понад 18 га і включає 24 самостійних речових ринків.
